Червона калина• Изменено сегодня в 01:03
Чи ставались з Вами жахливі історії, про які не знають Ваші батьки ?
Я розпочну: у віці близько 14 років ми відпочивали з батьками в Криму. Я плавала біля берега, батьки в той час читали книги на пляжі. Шторму як такого не було, але море було дещо не спокійне. Мені подобалось стрибати на невеликих хвилях. І тут в момент мене накриває великою хвилею, я втрачаю координацію і опиняюсь догори ногами у воді. В моменті, коли я ледь виринаю, бачу позаду себе хвилеріз, і в ту ж секунду помічаю канат, за який чіпляються, коли виходять з моря, ще секунда і я чіпляюсь за нього. Мені вдається вилізти, обідравши ноги. Батькам чомусь тоді не сказала… вони навіть не помітили моєї «пригоди».
Ось так, мене врятувала доля секунди.
В мого чоловіка також була пригода на воді. Мати відправила його, пʼятирічного, разом з дядьком на річку, дядько був молодий, в той день зібралась компанія друзів. Ніхто особливо не дивився за дитиною. Чоловік зайшов у воду і не зчувся, як вода дістала до його шиї. В якусь мить він вже відчував воду у себе в роті та носі. Каже, що хоч і був дуже малим, але зрозумів, що то кінець. За декілька секунд чиясь рука схопила його і дістала з води. То був випадковий відпочиваючий, який плавав поряд. Дядько чоловіка дуже перелякався і попросив не казати матері. Матір досі не знає.
Також у мене з подругою була історія: нам було років по 10, ми зайшли в ліфт, за нами одразу вскочив молодий хлопець. Дістав ножа і сказав роздягатись, звісно, ми дуже злякались. Тоді з нами був пес подруги, він був досить малий, буквально щеня, тому захистити він не міг, але почав голосно скавчати. Певно, маніяк злякався, що почують сусіди і втік з ліфту. Ми потім ще в паніці бігли до моєї подруги додому, вона жила на останньому поверсі і у стані шоку стукали у всі двері, це був день і дорослі були на роботі. Відчинив лише один, і той сказав з усмішкою, що у вас є пес, чому ви панікуєте 🤯Пройшло 30 років, ми давно розʼїхались, а мені часто сниться її той будинок, підʼїзд, як ми з нею або виходимо з квартири, або піднімаємось по сходам.
Батькам тоді якось посоромилися сказати. Хоча мали це зробити.
Які були історії у Вас, Ваших близьких ?
Ось так, мене врятувала доля секунди.
В мого чоловіка також була пригода на воді. Мати відправила його, пʼятирічного, разом з дядьком на річку, дядько був молодий, в той день зібралась компанія друзів. Ніхто особливо не дивився за дитиною. Чоловік зайшов у воду і не зчувся, як вода дістала до його шиї. В якусь мить він вже відчував воду у себе в роті та носі. Каже, що хоч і був дуже малим, але зрозумів, що то кінець. За декілька секунд чиясь рука схопила його і дістала з води. То був випадковий відпочиваючий, який плавав поряд. Дядько чоловіка дуже перелякався і попросив не казати матері. Матір досі не знає.
Також у мене з подругою була історія: нам було років по 10, ми зайшли в ліфт, за нами одразу вскочив молодий хлопець. Дістав ножа і сказав роздягатись, звісно, ми дуже злякались. Тоді з нами був пес подруги, він був досить малий, буквально щеня, тому захистити він не міг, але почав голосно скавчати. Певно, маніяк злякався, що почують сусіди і втік з ліфту. Ми потім ще в паніці бігли до моєї подруги додому, вона жила на останньому поверсі і у стані шоку стукали у всі двері, це був день і дорослі були на роботі. Відчинив лише один, і той сказав з усмішкою, що у вас є пес, чому ви панікуєте 🤯Пройшло 30 років, ми давно розʼїхались, а мені часто сниться її той будинок, підʼїзд, як ми з нею або виходимо з квартири, або піднімаємось по сходам.
Батькам тоді якось посоромилися сказати. Хоча мали це зробити.
Які були історії у Вас, Ваших близьких ?
2
15
6
Попытка суицида в 14 лет считается? Вот такое было. Правда маме я лет в 20 рассказала во время серьезной ссоры.
Как-то лет в 13 ко мне пристала пьяная компания парней, их было 3 наверное, лет по 17-18. Это было в трамвае, днем. Но они никого абсолютно не стесняясь начали нагло лезть, трогать грудь. Я так испугалась что даже слова сказать не могла. Хорошо, что дед какой-то заметил и выгнал их, хотя был полный трамвай людей. До сих пор испытываю страх и стыд. И об этом никто не знает вообще.. первый раз вообще этой историей делюсь с кем-то.
Как-то лет в 13 ко мне пристала пьяная компания парней, их было 3 наверное, лет по 17-18. Это было в трамвае, днем. Но они никого абсолютно не стесняясь начали нагло лезть, трогать грудь. Я так испугалась что даже слова сказать не могла. Хорошо, что дед какой-то заметил и выгнал их, хотя был полный трамвай людей. До сих пор испытываю страх и стыд. И об этом никто не знает вообще.. первый раз вообще этой историей делюсь с кем-то.
4
1
мои родители в принципе многого обо мне не знают - в том числе и многого ужасного - что ж поделать люди всю жизнь словно в коконе своем живут и нами детьми интересовались по касательной
1
как вы только выдержали весь тот опыт? кошмар
а попытка суицида была как раз на фоне той ужасной ситуации или что-то другое?
а попытка суицида была как раз на фоне той ужасной ситуации или что-то другое?
Коли я була підлітком, років 12 , ми гуляли з подружками на вулиці біля нашого парадного. Поруч був готель і там часто жили іноземці, спортсмени. До нас підходив мужик такий зараз я б сказала що десь за 45 років. І він казав мені, якщо ти погодишся піти зі мною в готель, я заплачу тобі тисячу доларів. Моя однокласниця каже а если я, а він каже, нет я хочу чтоб она. Ну отак щодня нас караулив. Це було десь у 1987 році, ми були ще діти. Педофіл.доречі педофіли не раз в дитинстві зустрічались але Бог щоразу відводив
1
1
Нет, не из-за этого. У меня какой-то трешовый был подростковый период. Родители казалось никогда не понимали, я боялась вообще что-то им рассказать ибо меня бы винили в этом. В школе я сталкивалась с буллингом, дома с непониманием. Ну как-то все в кучу. А в 13-14 лет психика не устойчива. Сейчас, вспоминая это всё, я бы действовала совсем иначе. Но тогда это было катастрофой и казалось что выход только такой
2
Діти дуже наївні. Колись стрибали біля дому в резинки , у мене дві сестри, ще подружки. Підійшов мужик, спитав на якому поверсі я живу, я сказала на 9. Він каже я фотограф, мені потрібно вид зверху на район, можна зробити фото з вашого балкона. І ми пішли до нас додому. Ключ висів на шиї. Але ми ж всією бандою пішли. Мама від роботи була командирована в колгосп і тому повернулась серед дня. Уявіть прийшла а дома мужик і діти. Він зразу пішов. Три дівчинки різниця між нами по декілька років. Страшенні дурепи, слухняні. Дякую Боженька що відвів біду
Та ще придурок зайшов за мною в під´їзд і питав ти в колготках или в чулках. Побігла пішки наверх. Напевне не захотів наздоганяти, сів в ліфт і їхав, у нас в ліфті видно поверхи була така щілина. Зупинявся слухав. Їхав далі. Я добігла до 9го раніше єлє встигла в квартиру забігти. Це вже мені було десь 16. Він в автобусі на мене дивився, це все вдень, їхала зі школи, Київ.
2
1
Виходжу колись з квартири, спускаюсь і стоїть мужик п´яний з спущеними штанами/трусами, і тягне руки до мене, я зі швидкістю світла пролетіла повз нього вниз, але серце впало тоді в п´ятки.
1
Ну например, не интересовались мной, не слушали и не поддерживали. Любые начинания критиковались. А вот у Ленки дочка умница, красавица… - вот сравнения разные бесконечно. К тому же почти всегда виноватой оказывалась именно я. Другие родители обычно поддерживали своих детей, защищали их, если это было нужно, даже если потом дома разбирались в ситуации. У меня же было наоборот. Представьте обычный детский конфликт. Родители одноклассницы, конечно, защищают своего ребенка и обвиняют вас. Но вместо того чтобы хотя бы выслушать вас или разобраться, ваша мама тоже встает на сторону одноклассницы и начинает обвинять вас. Хотя вы могли быть вообще не виноваты. Или виноваты не больше, чем в одноклассница. Вот примерно так это выглядело. Ну и естественно я не обращалась к ним со своими пробелами, ибо зачем, если я буду виновата? Чтобы еще раз это услышать, так спасибо, не надо. Так и вышло что они ничего совсем не знали обо мне. В 16 лет я ушла из дома и начала жить с парнем, который потом стал моим мужем. И мы общаемся сейчас, я на них зла не держу если что и не виню ни в чем. Проработала свои травмы с психотерапевтом 🙂
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу