Дебильный вопрос. Дети.

Полностью разделяю чувство автора. Собака у меня тоже есть, ее хотел муж, я нет, но люблю ее. Собака требует меньше времени и денег. А еще собаки милые, а дети раздражают.

Придерживаюсь того же мнения.

Дети тоже милые, то чужие раздражают)

Это пока молоды, кажется что дети не нужны. Не встречала ни одной бездетной женщины старше 50, которая бы не пожалела об этом. Особенно если физически могла родить, и не родила. И все, исправить уже ничего нельзя, только локотки кусать до конца жизни.

Да, собака это мило. А с детьми проблем очень много.

Да, по возрасту в этом промежутке. 33

Я зі своїм теж так домовилась. Тепер починає нити мені про дітей. Я кажу, що краще в такому випадку розійтись, але він не хоче, каже тоді я почекаю, поки ти захочеш. А потім знову ці розмови про дітей. Мабуть, це глухий кут.

вот такие мне больше нравятся, чем те кто рожает, потому что время, надо и тд, не понимая потребностей ребенка и не давая ему внимания и счастья

Любовь к ребенку ни с чем сравнить нельзя, это такое чувство, безусловное, не подчиняющеееся никакой логике, ты любишь и всё.Любовь к мужчине, к родителям -это всё совершенно другое.Пока вы не выносите, не родите, не приложите к груди, вы этого никогда не поймете.Поэтому ваша тема здесь...ну такое... она ни о чем, это как разговор глухого с незрячим.Сколько б вам не писали о чувствах к детям, вы их не поймете и не сможете примерить на себя.

Ну ваш комментарий тоже странный. Как будто все, кто рожал познали деньги материнства. Кто-то не познал.

А если нет родственников? Я автора понимаю, сама боюсь рожать, знаю, что сама не справлюсь, а если мужа нет или не захочет помочь...
Няея, садики.... Да, все можно решить, но без денег очень сложно. Дети болеют, в садик уже больного не поведешь. Няня дорогая, не все могут позволить.

Якось читаючи Ваш текст, піймала себе на думці, що ви хочете дитину ( емоціями хочете), а от розумом, ні. Не знаю, як це правильно пояснити. Ви так кохаєте чоловіка, що точно полюбите і дитину від нього. Я не ’яжемама’ і дуже поважаю людей, які приймають рішення думаючи перед цим, особливо коли це стосується дітей

Боль от смерти люьимого домашнего питомца психологи ставят в один ряд с болью от смерти ребенка

Любов к ребенку бла бла бла. Любов до дитини, то праця над собою і пожертва, я от від прикладання до грудей нічого не відчула, а тільки з часом я полюбила свою дитину, а є такі, що ніколи не полюблять, бо не до всіх та любов приходить, просто про це не прийнято говорити .

Почему спросила и угадала, потому что это такой возраст, что ты привык быть один, все себе и себе, достаточно долгое время. Это как с женитьбой, чем дальше, тем страшнее, боишся, что тоже все поменяется, нужно под кого-то подстраиваться. Но после 40-43 лет наступает другой период в жизни. Когда тебе пятый десяток, оглядывешся уже больше по сторонам, чего ты достиг, кто ты. Родителей нет или старенькие. Начинаешь задумываться, что тебя ждет, у тебя нет детей, не будет внуков.....Для меня это, как нет веточки, продолжения твоей молодости и жизни.

Ви ж розумієте, що це вже, як виняток із правила. Такі випадки трапляються, але ж не часто

А як ви знаєте, що не часто? В нашому суспільстві просто про це не говорять. От і все. Нав´язування безумовної любові з усіх боків, починаючи від пологових будинків, закінчуючи рекламою підгузків. А де говорять про труднощі материнства?

Це просто ти або хочеш дитину, або ні. У кожного своя дорога , і добре що зараз є люди, які можуть свідомо сказати що дітей не хочуть, і не народжують свідомо небажаних дітей тільки тому що так треба , бо всі одружуються, народжують і я мушу. Насправді серед покоління наших батьків є багато дітей, які росли як трава - нагодовані та одягнені , але зовсім без батьківської любові , а часто і навпаки, тут була тема щось по типу історій з поганим відношенням батьків в дитинстві, я була в шоці скільки діток росли у відвертому психологічному знущанні матерів , це дуже шкода дитини ,яка росте в холодному материнстві , тому я рада що зараз все ж більш свідомо підходять до того питання.
Інша справа що не факт, що ви за років 5 не передумаєте, тут просто основний момент що ви повинні захотіти , а не народжувати бо так хоче хтось. Навіть якщо це ваш коханий чоловік. Тому що чоловік може зіскочити з батьківства дуже легко в будь-який момент, жінці ж це зробити значно складніше . Тому дуже добре думайте в першу чергу чи хочеться цього вам .
Я мама дуже бажаної дитини з аутизмом, причому складним , він 14років не може сказати мені свідомо навіть ’мама’, але я дуже його люблю усім серцем, він моя душа , моє життя , моє тепло в серці . Мій коханий мишка , щодня його багато обіймаю та цілую, але це безумовна любов тому , що я хотіла дитину сама , ще мабуть з юності . Тільки на жаль материнство виявилось дуже болючою раною на серці 💔❤️‍🩹

Підтримую коментар. Я теж не розуміла що це таке бути мамою поки нею не стала.

У меня есть ребенок от первого брака, мне больше не надо

Це взагалі різні речі

Чому це не прийнято говорить? Тут навіть ці теми трапляються, але ж не часто. І всі знають про труднощі материнства. І про яке нав´язування йде мова, особливо з рекламою підгузків. Тобто ви гадаєте, що все ж таки більшість народжують і не люблять своїх дітей?

Если уже поезд ушёл и родить после 50 это невозможно, то кусать локти до конца своих дней это странно , тут уже психушка привет.

Ви описуєте мої думки до народження дитини) а у вас мама часом не переживала що завагітнієте у підлітковому віці? Зі мною наприклад взагалі про дітей ніхто не говорив, що вони в мене колись будуть, зате мама постійно боялась що я ’залечу’..

Це конкретно у вашому випадку самопожертва і праця над собою.Я на свою дитину дуже чекала і нічим не жертвувала заради неї.Моє життя після народження сина стало ще більш яскравішим і повним.Тому своє ’бла бла,’ залиште собі і своєму альтерегові.

Так само і я можу Вам написати, що безумовна любов, то тільки у вашому випадку, якщо вас зачіпило бла бла бла, то вибачте. Я дуже рада за вас і вашу дитину)

Чому тільки в моєму випадку??? в мене достатньо в оточенні жінок-мам, і ніхто з них не поклав своє життя на плаху за для народження та виховання своїх дітей.
Можливо це ви не в повній мірі були готові до материнства, тому звідси і з´явилися жертви та праця над собою.

Тобто Ви настільки були готові до материнства, що ніколи не вчилися стримувати свої емоції, коли в дитини істерика, ніколи не вчилися, як пережити кризи дитини і т.д, чи що для вас праця над собою? І пожертва і жертва, то трохи різне. Ви так грубо сприймаєте мої слова, ніби я написала що не люблю свою дитину

Люди любят красивые фразы, но они далеко не всегда соответствуют реальности. Как и в этом случае. Все очень индивидуально

Для вас різні, для інших - ні.