Дівчат, допоможіть словом, думкою, порадою, що робити, щоб не накривало так сильно?!
16 тиждень вагітності, а чоловіка забрали тцк в п´ятницю, вчора відправили на Житомир. Побачити його змогла всього на пару секунд коли вже від´їзжав в автобусі з іншими.
Осталась зовсім одна в чужому місті, тому що всі родичі, і знайомі в іншому місті мешкають. А я осталась з проблемами і страхами як бути далі. Знаю, що не можна стресувати, плакати. Але накриває третій день, ще й сама в квартирі.
16 тиждень вагітності, а чоловіка забрали тцк в п´ятницю, вчора відправили на Житомир. Побачити його змогла всього на пару секунд коли вже від´їзжав в автобусі з іншими.
Осталась зовсім одна в чужому місті, тому що всі родичі, і знайомі в іншому місті мешкають. А я осталась з проблемами і страхами як бути далі. Знаю, що не можна стресувати, плакати. Але накриває третій день, ще й сама в квартирі.
показать весь текст
10
209
3
14
1
2
476
0
Молодая красивая здоровая любимая мужем. Все ж отлично.
И работодатели таких любят.
Я вот, немолодая некрасивая одинокая вся больная, с работой тяжело, но понимаю что надо пахать, не ждать волшебника на голубом вертолете.
И работодатели таких любят.
Я вот, немолодая некрасивая одинокая вся больная, с работой тяжело, но понимаю что надо пахать, не ждать волшебника на голубом вертолете.
2
4
До чого тут взагалі кількість дітей?
Мій чоловік матиме двох, йому демобілізація не світить. Скажу більше, він після важкого поранення «списатися» не може, навіть інвалідність не дають, зараз керує підрозділом бпла, бо рука не працює, не може більше штурмувати.
А автору треба якомога швидше зрозуміти що тепер вона може покладатися тільки на себе, і так, треба шукати заробіток (про зарплату військовим можу багато говорити), треба влаштовувати життя так щоб вона за чотири місяці не думала за що їй купити кіло картоплі і як придбати пелюшки.
В неї хоча б житло є (хоча особисто я зараз в Одесу не поверталася б, я з Київщини у Львів перебралася кілька днів тому, бо кожну ніч тривога, спати неможливо, а в Одесі ще й прильоти постійні)
Мій чоловік матиме двох, йому демобілізація не світить. Скажу більше, він після важкого поранення «списатися» не може, навіть інвалідність не дають, зараз керує підрозділом бпла, бо рука не працює, не може більше штурмувати.
А автору треба якомога швидше зрозуміти що тепер вона може покладатися тільки на себе, і так, треба шукати заробіток (про зарплату військовим можу багато говорити), треба влаштовувати життя так щоб вона за чотири місяці не думала за що їй купити кіло картоплі і як придбати пелюшки.
В неї хоча б житло є (хоча особисто я зараз в Одесу не поверталася б, я з Київщини у Львів перебралася кілька днів тому, бо кожну ніч тривога, спати неможливо, а в Одесі ще й прильоти постійні)
2
5
3
Знаете когда надо кормить ребенка, то можешь все.
У меня бывало что от боли встать не могла и сидеть больно и стоять, но сына надо кормить. Встаешь и работаешь.
Можешь не можешь, надо.
У меня бывало что от боли встать не могла и сидеть больно и стоять, но сына надо кормить. Встаешь и работаешь.
Можешь не можешь, надо.
1
3
Это понятно.
Но возможно помогут.
Мне никто не помогал сидеть с ребенком, вот когда знаешь что выбора нет, тогда силы и возможности находятся.
Но возможно помогут.
Мне никто не помогал сидеть с ребенком, вот когда знаешь что выбора нет, тогда силы и возможности находятся.
Нет, не знаете вы ничего, когда реально нельзя нельзя, потому как у вас давление 80/45 и кровь хлещет, много наработали бы в таком состоянии?
Если что, я имею 2 детей и ни одного декрета, пахаю с 15 лет, но есть состояния при которых нереально работать.
Если что, я имею 2 детей и ни одного декрета, пахаю с 15 лет, но есть состояния при которых нереально работать.
Щоб ви запитали, ще питання будуть?
І так, для тих хто в бронепоїзді, в мене три, в чоловіка два, йому то не допоможе ніяк.
І так, для тих хто в бронепоїзді, в мене три, в чоловіка два, йому то не допоможе ніяк.
1
У меня в этом месяце было кровотечение сильное, по женски, одна прокладка за полчаса уходила, но даже возможности полежать, тем более в больнице, не было. Кто будет работать? Вместо меня некому. Обезболивающее, кофе и вперед. Чего это мне стоило, знаю только я. Можешь не можешь, есть долг, обязанность. Остальное второстепенно.
7
И я себя не жалею. Жаль слабых, кто сам себя не прокормит. Слава Богу, мы уже не дети и можем добыть кусок хлеба.
1
4
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу